Мені ця книга дуже сподобалась,  але спочатку десь до 50 сторінки, було трохи важко читати через  стародавні слова. 

Ця книга, дала мені зацікавитись ще більше Історією України та Київської Русі. Мені вже дуже цікаво що далі, адже кінець книги закінчився початком правління княгині Ольги та Ігоря. Майже в кінці де залишалось приблизно 50 сторінок, я не хотіла щоб закінчувалась ця книга, я дуже прив'язалась до персонажів, та дуже цікаві показанні постаті  синіх і жовтих.

"Дочитала сьогодні книгу "Русь" !

Хочу подякувати за неї та поділитися своїми враженнями. Я прожила багато різних емоцій, читаючи це історичне фентезі. 

Першим враженням було те, що я дуже зраділа, що знайома з автором і яка він талановита людина. Справді, важко було відірватися від читання і хотілося поскоріше дізнатися, що ж там далі (хоч історію України я вивчала і пам’ятаю основні моменти і головних героїв). Проте виникло бажання підняти багато історичної літератури та освіжити все в пам’яті, особливо про народності, які заселяли нашу територію. 

Десь вже на середині прочитаного зловила себе на думці про те, що в мені зародилися почуття ненависті та відчаю від того, що світ дуже злий та мало в чому проявляється добро… 

Сподобалось, що автор зачепив тему язичництва та християнства. Боляче стало, коли донька не захотіла бути з мамою. Задумалась над цим… Під кінець книги я вже заспокоїлася від своїх емоцій, зробивши наступні висновки. Немає межі для влади. Людське его ненаситне."

"Це не моє (історичні книги). Я чомусь прочитала її як сценарій до фільму. Ось так я відчуваю для себе цю книгу - сценарій непоганого фільму. Не "Гаррі Потера", але як мінімум "Дюни". Мені замало цитат, які хотілося б мати в пам'яті. Одна зараз на думці про час: "час як хвилі Дніпра, якщо ними милуватись, вони йдуть повільніше". Таких фраз, яких хотілось би собі залишити - мало. Але це не означає, що вони мають бути взагалі. 

Також виникло питання - чи історія правдива чи все ж прикрашена? Було бажання гуглити, але я себе стримувала, бо розуміла, що в руках я тримала художню книгу, а художнє - це для мене вигадане. Чи не буде так, що ті, хто не знатиме історії України (я теж не дуже сильна щодо деталей), буде сприймати книгу згодом як істину історичну, а не художній твір?

Найбільшою цікавинкою в книзі були діалоги, бо ніхто не знає, як і про що вони говорили в той час. Навіть не альви. Бо не їхня магія тут була основна, вона просто була поруч як приправа. Через те, що вона не вказувала на майбутнє, а лише на його ймовірність - це як "смачек", а не типово фентезійне щось. Я б казала, що книга не фентезі, а з ноткою фентезі. Також за романтизацію педофілії слід очікувати хвилю хейту!

Отож, як фільм 🔥 Через те, що "почин" - чекаю на як мінімум трилогію!"

"Хотілося б сказати, що книгу я проковтнула швидко, але ні. Але читала я її довго лише через те, що автор надзвичайно багато спонукав до роздумів та переосмислень. Або ж доводилося брати до рук історичні матеріали, щоб десь для себе розуміти певні деталі, і це надзвичайно класно.
Люблю коли книга залишає місце для роздумів. 

Щодо самого сюжету - ти ніби проживаєш всі моменти разом із героями, і мимоволі починаєш думати, як вони. І десь навіть приміряєш на себе ті чи інші ситуації. 

Особливо мені сподобалося як ретельно пропрацьовані характери героїв. Кожен інший, особливий. І хоч я не надто сильний знавець історії, але усіх героїв запамʼятала відразу саме через те, автор майстерно підкреслив певні риси характеру кожного із них.
Декого я встигла полюбити, декого зненавидіти, за кимось було особливо цікаво спостерігати, але ніхто не залишив мене байдужою. 

Також про дизайн. Він займає окреме місце в моєму серці, адже став неймовірним доповненням до цієї історії. 

Це не перша прочитана мною книга автора.
Тому коли я вперше сіла за прочитання цього історичного фентезі, то знала точно - буде якісно. З цією ж думкою я його і завершила."

«Русь: почин» - це книга , яка вперше познайомила мене з історичним фентезі і просто вразила!! Я в захваті від того, як автор поєднав історичні факти про наших князів з своїм вимислом 😍 Чесно, я не хотіла , щоб ця історія завершувалася! Книга точно варта уваги і того, щоб про неї більше людей знали 📚😍Дуже хочеться продовження!

Дочитала сьогодні книгу "Русь: Почин" і хотіла б написати своє враження від неї. Я книголюб, читаю десь від 5 до 10 книг на місяць художньої літератури. Активно почала читати з січня 2023 року і читаю досі. Повномасштабна війна також мене навела на думку, що зі школи майже нічого не пам'ятаю про історію України, ну так в загальних рисах, тому дуже хотілось щось почитати пізнавальне, але не нудне, як в підручниках. 

Ця книга стала як знахідка для мене, її історична складова - це щось неймовірне, важко уявити яку величезну дослідницьку роботу провів автор, вона вражає, адже якого б персонажа я не загуглила, Вікіпедія писала, що такий/така були, роки та події. Автор наче сів в машину часу та був поруч з героями, записуючи їх діалоги. Вікінги, філософії синіх та жовтих, боротьба за владу, дуже цікаво та пізнавально. Автор наче своєю уявою закрив всі дірки і прогалини в історії України. Це круто! 

Але є і ложка дьогтю - фентезійна частина. Фентезі - це міфічні істоти, магія і однієї віщунки замало для цієї частини, ну зовсім! В українській міфології просто неймовірна кількість створіть - мавки, русалки, лісовики і тд, і я сподівалась, що якась з русалок потопить, наприклад, Андерса, а не просто він зникне. Також в сцені де Ирша зустрічає Володимира та його помічників, хотілося б трошки більше подробиць її сили, хай би розірвала їх навпіл, а так наче автор боїться описувати жорстокі сцени, кров. Я сама слідкую за трендами буктоку, доречі саме там і побачила вашу книгу, але відгуки блогерів були дуже "сухі" , і думаю, саме через брак фентезійної, жорстокої частини. 

Та, якщо автор залишить стиль написання таким, як є, я з залюбки буду читати наступні частини, просто буду розуміти, що лісовик не буде рятувати Ольгу з лісу.

"Русь. Почин "- це стара історія України з новим, сучасним, цікавим  поглядом ❤️